Переспів на твір Хуго ПОБУДЬ ещё немножечко…. Чужой…. . (зліва оригінал)
я смог себя Був впевнений: від рабства вільний я...
от рабства защитить...
поклявшись...себе Поклявся: не проситиму довіку,
клятвою простою....
просить не буду... Не буду вірити й любити теж, без ліку...
верить
и любить Свобода вибору у цім була моя.
и обрету свободу
над собою
и очень долго І, довгий час, воно так і було
в этом мне везло
я даже стал лечить... Мені таланило, вже лікував я інших
чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо... Та вздрів твоє лице і, як назло,
и в пепел превратилась
моя мудрость... До мене мудрість не поверне більше...
........................................... - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
я так устал ...от холода зимы..... Я змучився від холоду зими,
проник он в сердце.... Заповз він в серце і поранив душу
и поранил Душу... І наше ТИ звучить уже як ВИ,
и наше Ты... уже звучит как Вы.... І слів нестерпний біль терпіти мушу.
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны Повинні ми зустрітись, щоб любов
чтобы Любовь спасти.... Свою порятувати і відчути,
почувствовать её... прикосновенье.... Її приємний дотик знов і знов,
как дань... Себе віддати їй в солодкі пута.
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
.............................................. - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
я задыхаюсь без любви... Я задихаюсь без любові,
как в штиль на море паруса.... Наче на морі в штиль вітрила
и от сжигающей тоски..... І туга допікає знову...
меня спасут твои глаза... Мене врятують очі милі.
вот фотография твоя... Дивлюся на твою світлину,
мой мир мечты на ней очерчен... У ній мій Всесвіт загубився.
пока ты ждёшь.... Я не зламаюсь, не загину,
обнять меня... Лиш би до тебе притулився...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
................................................... - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Я знаю наша встреча состоится... Невідворотна знаю зустріч наша
и после адаптации зрачков... І, після адаптації зіниць,
мы сможем вдруг... Ми розмовляти будемо, неначе,
опять разговориться... З римованих лиш вийшли ми в'язниць.
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ... У фантазіях наших народиться щастя,
фантазии счастья... І довершить наш дотик незбуті ще сни.
а касаньем проверим... Ми весь простір коханням заповнимо краще
безумные сны... Поміж нашими Я, що розчинені в МИ...
и заполним любовью
остатки пространства...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут Ми пізнаєм як в поклику пахнуть вуста,
зовущие губы... Йде жага із очей, як сукровиця з ран.
как желанье сочится Забуває про вічність свята простота...
из глаз ... Буде заздрити Всесвіт закоханим нам.
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ще трішечки прошу побудь чужою,
побудь ещё немножечко ....чужой.... Не поспішай себе мені відкрить.
дай пережить... Затменье.... Твій дотик ніжно-лагідний рукою
Нетерпенья. Безмежну вічність перетворює на мить
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ти дарувала стільки раз себе,
Ты столько раз дарила мне Себя..... Свою усмішку, ласку і надію.
свою улыбку, ласку и надежду Я, наче вперше, хочу так тебе,
а я как в первый раз.... хочу Тебя. До тебе прагну і про тебе мрію.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде...................................................
Коли ми дуже прагнемо - все обов"язково виходить. У вас вийшло. Пробачте, але після слів "мене врятують очі-зорі" у мене з"явився такий варіант:
Ось твоє фото я тримаю,
Нікому мрій моїх не стерти,
Бо доки ти мене чекаєш -
Я непорушний і безсмертний.
Ще раз пробачте бо схиляюся перед вашим талантом.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Алаверди, Октябринко, мені Ваш переклад Хуго найбільше припав до душі, Ви якось його найглибше відчуваєта, а мені, якщо щось вдається, то й добре. Дякую на доброму слові, зворушена.
Ви МОЛОДЕЦЬ, Любонько, бо робите неймовірно важку роботу. Бо перекладати вірші Хуго – це перекладати подих, вітер...
Удачі Вам подальшої, смєлая женщіна!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, смєлая це м'ягко сказано... Мене холодним потом обливає, коли беруся за його вірш... Дякую, Світланко, єдине чого б я хотіла - не нашкодити...
Стихи Хуго удивительные - эротичные, о самом сокровенном, без грамма пошлости. Это нужно уметь так писать. А переспів вийшов теж дуже гарний, красиво, тонко та чуттєво до тендітності.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо перекладати вірші Хуго – це перекладати подих, вітер...
