Їхав козаченько із війни додому
Довго довелося їхати одному
Їде він та й їде, пісеньку співає
А ще час від часу з конем розмовляє
Як удвох по світу доля їх носила
Тут ворожа куля коня підкосила
Він упав у трави, не зміг підвестися,
Козак бідолага над конем схилився
Чом упав на землю, може ти стомився
Від жалю та болю кінь сльозами вмився
Конику, мій коню, братику рідненький,
Я ж тебе на трави виводив раненько
Вороний мій друже, що тепер з тобою
Ти ж мене виносив раненого з бою
Ми ж бувало в скруті воду й хліб ділили
А тебе нещадно вороги убили
Прощавай мій коню бойовий мій друже
За тобою брате я сумую дуже
Із колін підвівся, шаблю підхопивши
І пішов він далі голову схиливши
Клятих бусурманів з другим бити буду
А тебе, мій коню повівк не забуду.
Дякую, дуже приємно 
