обірвалася мить... аритмія.
і колонами танки гребуть,
розриваючи в ла́хи надію -
під людьми тихо міни кладуть.
там пішов по землі - не вернувся,
в брід по річці ідеш - не пройдеш.
Вгору глянув - на чорне натнувся,
ну а вниз - там труна забере.
і укопаним поглядом стигнеш,
поміж світом-несвітом жиєш,
бо колись розквіталися мрії,
блок-постів не було, навіть меж...
а тепер мій народ в карантині -
затяжною є кожна пора:
від учора лютневих - до нині
ми не знаєм, де наша земля...
розстріляли усіх з кулемета...
хтось лишився прислугою тим,
хто наважився аж на планету,
не привівши до ладу свій дім...
і укопаним поглядом стигнеш - класно сказано
