Я пишу Вам листа, хоч Ви й зовсім не ждали,
Легкий подив торкнув юне Ваше лице,
Я Вас тільки прошу, щоб рядки оці стали
Нашій довгій розлуці жаданим кінцем.
У віддаленні днів десь далеко той вечір-
Вальс під ноги нам славсь, як легкий оксамит
І волосся, що Вам розлилося на плечі
Дивно пахло мені, наче літом самим.
Танець наш був немов ніжно сказане слово
Він був довгий, як вік, і короткий, як мить,
На прощання не міг я нічого промовить,
Хоч, здавалося, серце ось-ось закричить.
Мов нічні поїзди в небуття, у минуле
Відлітають роки. Я і Ви - все одні.
Нашу зустріч оту Ви, звичайно, забули,
А в мені все горять найщасливіші дні
Не кришіть хоч цей лист, із насмішкою, з маху-
Сум зі мною і так завжди в першім ряду.
На коліна стаю, на безжалісну плаху
Ваших суддів-думок свою душу кладу.
