Через Голгофу шлях проліг до волі.
Страшна за це заплачена ціна.
Та досі ми голодні, босі й голі,
І Вітчизняна тихо йде війна.
Щоб не збудити тих, що не проснулись,
Хто сміло заховався у кущах.
Лиш тільки би ми всі не потонули,
В сльозах вдовиних, в кров’яних дощах.
Не раз вже чула: «Наша хата скраю.
Прийдуть сюди—візьму я автомат…»
А ТАМ за мир летить до небокраю
Чийсь батько, син, чийсь чоловік—солдат.
А знаєте, вдивляючись у небо,
Де ангели виходять на плато,
На нього теж чекають із Ереба,
З нового пекла з назвою АТО.
А нам то що? На пуза—вишиванки,
З патріотизмом прапор на даху.
Прокиньтесь, люди! Бо затопчуть танки
Промінчик волі на своїм шляху.
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 А у парламенті все ділять комітети.
Кричать, та так - аж світом йде луна.
Якби частину з них втопити у клозеті
То потім не встояла б і війна.
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Це так гірчить. Бо дехто так живе, ніби у нас нічого не відбувається в країні...
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Буде. Але треба будити. Бо заховані у кущі патріоти шкодують червонця відірвати від себе для Перемоги, що бува пузо під вишивкою не осунулося