(Віршик дитинства - 11 - 12 років)
Є у мене вдома кішка,
Дуже я її люблю,
Та нервую часом трішки,
Бо ночами я не сплю.
Щойно я лягаю в ліжко,
Вимикаю світло скрізь−
Почина ловити мишок
Мій котярисько Маркіз.
Глядь, гризе мою косичку,
Ще й муркоче «мур−мур−мур»
І об шубу точить кігті
Зроблену з лисичих шкур.
Якось бігла я до школи,
Поспішала, як завжди,
А Маркіз і кіт Микола
Занявчали «Підожди!»
Мова йшла про хижу пташку,
Що зловила кошеня –
Кицю Мурку, яка зранку
Гралася вдворі сама.
Що ж, потрібно визволяти,
В школу я вже не піду.
Ну а де ж її шукати.
Як тепер її знайду?
Та повз мене пролетіла
Дивна пташка із котом.
Раптом щось замуркотіло
І скрутилось колобком.
Це була кицюня Мурка,
Що лежала на мені,
Он уздріла вона курку
І ганяє вже її.
Ох, нелегко мені з ними,
Ця проблема назавжди,
Але я люблю їх сильно
Бо вони мої коти.
як на 11-12 років,то дуже добре.у мене ,шкода з дитячого не збереглося нічого.у 12 я перестав писати.після18 почав знову,але ривками,то3-5 за день,а то 3-5 років нічого...Бажаю постійного Божого натхнення!
Сніжана Репеченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,) Ви пишіть-пишіть, мені подобається читати=)
дякую 
