Ще жевріють в душі Тарасові слова,
І погляд тих очей з портрета тішить душу,
І Мавка Лесина ще у душі жива,
Отож і я із ними далі жити мушу.
А навкруги-прозора неба синь,
А під ногами килим різнотрав’я.
Й любов чомусь гірка, немов полинь,
Й солодка часом,немов подих травня.
Зирну в глибоку неба далечінь
І загублюсь душею між зірками…
З твоїх очей я вип’ю моря синь
І дві душі злетять у вись птахами.
Я десь завіюсь поглядом в житах
Серед волошок на просторій ниві,
Й одразу серце птахою зліта:
Тут я кохала і була щаслива.
І зачарує пісня солов’я
Серед нічної тиші й прохолоди.
Дві поряд душі: твоя і моя…
- Дивись на небо! Он гроза находить…
Отак серед вкраїнської краси,
Якої в світі більш ніде немає,
Тріпоче серце краплею роси,
Душа співа і вірить, і кохає.
28.05.2007
