Знову люди притихнуть в оселях,
З’ївши ласо шматок ковбаси,
«Економки» засяють на стелях
Близ TV для розваги й краси.
Сядуть в трішки продавлене крісло,
Чи впадуть на скрипучий диван –
І від Дону до Сяну та Вісли,
Втуплять очі в екранний обман…
«Тиха пристань» у морі каналів,
У тенетах брехні та реклам …
Бродить ніч за вікном у печалі,
Загляда до пластмасових рам
І у відчаї шкряба віконце:
«Не поснули ви біля TV?
Чужий гномик у новій коронці
Ваші землі купає в крові!
А для вас на екранах – все чисто,
І війни, як такої, нема…
Лиш за містом запалюють місто
"Якісь дурні" без клепки й ума…
Лише гривня раптово згоріла –
Гномик тут ну зовсім без вини…
Лише зброї з’явилася сила ,
Від отих, що "не хочуть війни"!..
Та вони вас віками зжирають:
В кожнім бачить манкурта й раба
І розорища вносять до краю –
Це вони не воюють хіба?!.
Вони новий Батурин на сході
Замісили в пекельних «котлах» -
Близ екрана вже спати всім годі,
Коли горе зроста на кістках,
Близ екрана вам спати не треба,
Коли брехні опутують душі,
Коли крадуть і води, і небо -
І до Криму крокують по суші…
І шапчини з верблюжої шкіри,
І колоди на шиї та руки
Усе шиють та шиють без міри,
Щоб забули вас діти й онуки…
