Подивись навкруг - одні контрасти ,
Це прикмети нинішнього дня :
То сліпуча розкіш , то рідня
Біля неї тулиться баластом.
Закружляла осінь в танці знову,
Гойдалка мелодій звідусіль...
Та мене тривожить , наче хміль,
Чорний бруд - і золото діброви!
Скажу правду - честі не порушу,
Збаламучу в заводях бедлам :
Мужичок , скалічений життям,
Рвав на струнах виболену душу.
Сивина , скуйовджене волосся,
Борозна глибока на чолі,
В голубих очах бринять жалі -
Молодий іще...Чи так здалося?
Весь такий обшарпаний ,обдертий,
Правий геть порвався черевик...
Він до цього , певне вже , що звик,
Новий звук підшукуючи вперто.
То ридма в долонях плаче скрипка,
То сміється, витративши глузд,
То біжить , мов кінь зірвався з вузд,
То дзюрчить , як хлюпається рибка.
Збайдужілі ходять , мов химери,
Дрібнота в солом*янім брилі...
Біля брам юрмляться скрипалі,
На траві тупцюючи у сквері.
Голубів мов згайка воркотлива,
Пара йшла , обнявшись залюбки :
Чоловік підтоптаний таки,
А дружина - юна і вродлива.
Поруч них вовтузилась дитина:
Хлопченя - ну , рочків може з п*ять,
Що старалось мамі показать
Вправність за рулем веломашини.
Скрипка всіх до чуйності скликала...
Молодиця зиркнула на це,
Поглядом окинула лице,
Мов когось в безхатченку впізнала.
Малюка покликавши до себе,
Пхнула в жменю кілька мідяків :
-Дай он дяді, щоб він захотів
В храмі помолитися за тебе.
-Це тобі копійка , купиш "тачку"!-
Усміхався радісно малюк...
Відкіль знать йому, що з власних рук
Дав він татку рідному подачку.
"У часи освічені ми стіки,-
Я читав у нього на лиці,-
Так живуть учені та митці,
Хто прославить націю навіки!"
Мне понравилась Ваша история, она вполне реальна,..и равнодушным ,конечно,не оставит никого!.. Я тоже писала про скрипача на войне,..тоже история из жизни...http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509065
думаю історія реальна.хотілося б знати чи Ви були свідком тої зустрічі .був би радий отримуватиВаші коментарі на власні твори.вони у Вас і цікаві ,і повчальні