Не справедливо це життя,
Отак поставилось до тебе.
В твоїх очах блистить сльоза
Слова,як солов'їний щебіт
Недовго ти прожив на світі,
А знаєш ,що таке є біль,
Зате тече в твоєму серці
Дух український,вільних хвиль
Де батько твій?Де твоя ненька?
На жаль, покинули тебе раненько...
Цей смак нещасть,розлук і бід,
Знайомий ще з дитячих літ.
І де ти тільки не бував?Скажи!
Поневірився у Польщі,пожив у Петербрзі.
Всю Україну обійшов по три рази,
І був солдатом у далекім Оренбургзі.
Неоціненний скарб,який ти нам лишив,
Ці твори,ці вірші і мальовничії картини.
І шрам цей на душі,який мені зашив,
Бо і твої ідеї ,і мої - єдині.
Не боявся ти нічого,все віддав за правду,
Не брав ніколи чужого й не писав за славу.
Не цуравсь і святого... Проходили роки...
Швидше висохне Дніпро,ніж опустиш руки.
Ти був поводирем для нашого народу,
Ти передбачив у віршах майбутнє наше.
Життя своє віддав за нашую свободу,
Ми дякуєм тобі, великий наш Тарасе!
