Хіба важливо скільки коштують спогади? Вони приносять захват і втому, однак зігрівають впродовж усього життя.
А ми занурилися в метро. Долаючи ці підземні переходи і вибираючись на найвищі вершини, ти помітив - ми стали ще ближчими один до одного!?
Я вперше у серці Батьківщини. І сьогодні тут усе спокійно, однак у голові слайд за слайдом прокручуються ті страшні части - постріли, жертви, втрати, холод, сльози...
І Герої ніби не померли, ніби їхні душі ще будуть із нами аж до повного визволення України від загарбника.
Ловлю на собі щирі погляди молодих хлопців, сповнені сили та енергії, ентузіазму та запалу, а також жагою до життя, яке так швидко "погасили".
І, на жаль, під час першого візиту в Київ, мене вражає не скульптура "Батьківщина-Мати" розміром 62 метри, не широке Дніпро, яке схоже на затоку, і навіть не неповторна архітектура міста, вражає той факт, що у XXI столітті тут, ще минулого року, могло творитися таке от звірство над безневинними людьми.
Коли думаю про цю страшну сторінку у нашій із вами історії, мені стає холодно та "до мурашок" страшно.
Вбити людину. Вбити - для когось сина, для когось - чоловіка, для когось - батька. Вбити! Вбити і жити далі. Заради чого?
Влаштувати собі рай на землі та відправити український народ на пару років в пекло?
Ми усі потребуємо любові. Цієї зими ми зігріємо один одного розумінням, співчуттям, своєю жертовністю.
Цілую вас - і мені уже не холодно! Обнімаю - і відчуваю, що знайдемо нарешті ті двері, які ведуть до нашого світлого майбутнього.
Разом ми зруйнуємо не тільки пам'ятники Леніну, але й увесь цей гнилий кумуністичний режим, від якого залишився тільки неприємний запах.
Давайте провітрювати наші приміщення від корупційних схем, зрад, від надмірного егоїзму наших "вожаків"...
Слава Героям!
