Проходячи крізь стіни власних снів
я можу втопитись у розчині солі із йодом
проводячи електрику у своєму екзальтованому світі
я можу зустріти не того подорожнього
зачинити двері не перед тією примарою
викинути не той непотріб
набравши холодної води до продірявленого рота
можу летіти у прірву
зазнати передчасного
падіння
а
можу відтягувати мить зникнення земного тяжіння
ти вірно б знати хотіла як люблю тебе
знай це почуття потужніше за будь-який струм невтішного
курсу Землі
це почуття потужніше будь-якої течії таємничого позаземного часу
це почуття є і його нема
воно
як
риба світлого світанку
котра бовтається на поверхні сонця
зникаючи передчасно із ледь видимої спини місяця