Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ниро Вульф: Павлинка - ВІРШ


Ниро Вульф: Павлинка - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 4
Персональный ЧАТ Валентина Малая
Персональный ЧАТ Ки Ба 1
Персональный ЧАТ Стас Крівда

 прихованих - 1 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Павлинка

Прикріплений файл: Pavlo_Z_brov_-_Dozvol__men_mati_muzofon.com.mp3



Стояв ясний, зігрітий сонцем ранок. Павлинка зібралась з батьками на ярмарок, причепурилася, як лебідонька, заплела своє чорне як смола волосся у коси, прикрасила яскравими стрічками, наче весна заграла в серці й душі своїми кольорами. - Павлина, йди швидше, не барися! – гукнула мати. - Ой, мамо, йду вже. Батько запряг коня у візок, та й поїхали. А шлях неблизький, зітхає батько – кінь старий, напевно віддасть свою конячу душу незабаром. - А, ось у пана-то Краснянського багато коней, фіри свої, багатий пан. Та на нашу Павлину він очима так і стріляє. Павлина, ти як, підеш за пана? Не пожалкуєш, будеш як сир у маслі… - Мамо, що ви таке кажете, старий він для мене, не люблю я його. - Га, ти диви, старий! Головне – багатий, не будеш біди знати за ним. - Навіщо, мамо, вам такий зять, який трохи молодший за вас саму?, - розсміялася Павлина. - Батько, а ти що мовчиш, як риба в річці? – звернулася мати до свого чоловіка. - Ой,Галино, не буди лихо. Навіщо Павлинці такий чоловік, не любий. Чи сама забула, як від своїх батьків до мене збігла, кохала напевно, якщо сама за пана не пішла. - Ну, згадав, ти Петро, це ж було коли! Я Павлинці щастя бажаю, не комусь служити, а щоб їй самій прислужували. Маєток в пана тут великий, у місті теж. Буде наша Павлинка панянкою файною,поїде з чоловіком до Львова, а там – краса! Не сидіти ж все життя у селі. Так, за розмовами, дісталися вже сусіднього села. Ярмарок буяв, як велика жива казкова істота. Як, завжди, дівчат вабить яскраве вбрання, стрічки, прикраси. Павлина побігла подивитися на хустини, та раптом, зіткнулася з парубком. Він – красень, високий, з карими очима, стояв заворожений красою Павлинки. Вона засоромилася, та опустила очі. - Яка красуня! Дівчина, як звати тебе ? - Як батьки назвали, так й звуть – осмілівши, з посмішкою, відповіла Павлина. - Красуне, не буду набридати, схочеш, розшукай Нестора Коротича. Та, ось хустина – для тебе. Нестор вихопив саму красиву хустину у крамаря та віддав Павлинці. - Дякую, Несторе. Павлина я. Павлина схопила хустину й побігла. Серце застукало у грудях так, що трохи ще – вистрибне. Щось таке сталося, декілька хвилин вистачило, щоб закохатися у цього парубка. Весь шлях до дому Павлинка сиділа мовчазно, мати все буркотіла про пана Краснянського, що треба йому сказати, хай засилає своїх сватів. А Павлина мріяла про кохання. У вечорі до Павлини зайшли подруги – Олена та Наталка. - Павлинка, пішли з нами на гуляння, хлопці будуть, пісні, танці – тараторила Олена. - Ой, дівчата мої, дорогенькі! Якби там був той парубок, якого я стріла на ярмарку, то було б величезне диво! - Розкажи,розкажи – втрутилася в розмову Наталя. - Він такий…Красень, якого в світі більш немає, високий та стрункий, очі – як сполохи вогняні, прокололи мене у саме серце. Хустинку мені подарував – ось яку. - Ой, Павлина, Павлина, хіба не знаєш, що хустина у подарунок – до сліз – мовила Олена. - Та до яких сліз, не лякай подругу – вторила Наталя. - Але так кажуть…- відповіла Олена та й засмутилася. - Дівчата, та й годі вам! Я згодна, пішли на гуляння! Ой, гуляння! Музики грають, ноги самі просяться у танок. Хлопці прийшли жваві та веселі. Раптово Павлинка побачила Нестора, та їх очі стрілися, знову затремтіло серце як листячко на повітрі, щічки рум’янець охопив. - Ось, красуня, ми і зустрілися – Нестор підхопив Павлинку у танок – не засмучуйся, мила Павлина, сподобалася ти мені, як тільки на тебе поглянув. - Ти мені теж, - мовила тихо Павлина. - Приходь завтра до мене, криницю зробив, приходь з подругами за водою. Гадаю, що назву її «Павлинкіна криниченька». - Гаразд, прийду, якщо батьки відпустять. До дому Павлинка прийшла як на крилах прилетіла, любий став для неї Нестор. Вранці заграло сонце лагідним промінням, а Павлика не відпускала свої солодкі мрії, так хотілося їй знову побачити свого Нестора. Павлина вбралася як на свято, та ось мати гукнула – Павлино, ти куди зібралася, та вбралася наче не весілля ? - Ой, мамо! До криниченьки нової піду я, чекають на мене там. - Доню, навіщо кудись йти, є і в нас криниця, чи стріла ти когось? - Стріла хлопця я , Нестором звуть. Мамо, відпусти! - Навіть не думай, не пущу. Підеш за пана, та й годі, кохання коханням, а в житті треб щось мати. З паном будеш жити та в нічому собі не відмовляти. Павлина засмутилася, та очах затремтіли сльози. – Навіщо, ви мамо так! – крикнула Павлина та й побігла до хати. Нестор довго чекав на Павлину, гадав, сподівавсь, що прийде його люба до нього. Але так і не дочекався, вирішив у вечорі пробратися до Павлини до дому. Вечір спустився на землю тихою, прохолодною ковдрою. У сутінках помітні лише вогники цвіркунів, та аромат трави розносився у повітрі. Нестор знайшов дім Павлини, та спочатку кинув маленький камінець у вікно. - Павлино! – гукнув тихо. Павлинка відкрила віконце, Нестор не довго думаючи, заліз до неї у вікно. Схопив у обійми та почав цілувати. Павлинка уся тремтіла від щастя. - Люба моя, Павлинко, чому не прийшла до мене? Я чекав тебе, моя мила, люба моя, життя моє… - Несторе, любий, мати не пустила, хоче заміж мене віддати за пана Краснянського, він старий, не люблю його. Тебе люблю, як тільки побачила, милий мій, як же нам бути, що робити? - Нічого, ось корчму збудую, будуть гроші, буде весілля, люба моя, лебідонька ти моя, ім’я в тебе – як у лебідоньки – Пава моя гарна, не маю сенсу у житті без тебе. Милувалися вони, закохані один в одного, довго, лише місяць бачив їх милування, та чув їх слова кохання. Так потай десь стрічалися Павлинка з Нестором. Так плинув час їхньої любові. А Нестор гостинці носив своїй лебідоньці, то квіти під віконцем їй залишить , то намисто, то сережки. Одна розрада – танці, там Павлинка з Нестором могли від душі один одним насолодитися не ховаючись. Погляди у очі, притискання, стукіт сердець один на двох, слова ніжні на вушко. Але чекала на Павлину сумна подія. Через тиждень прийшли свати від пана Краснянського – Мишко та Сильвестр. Павлина сиділа як кам’яна, серце стислося в грудку. Від розпачу зуб на зуб не потрапляв. Мати швидко обговорила справу та дала згоду на весілля. А батько ходив як дощова хмара. - Галино, не роби дурниці, не продавай дочку! - Петро, я знаю сама, що робити з її життям, вона ще подякує мені за такого чоловіка, якого я знайшла. - Ой,Галю,Галю! Біди наробиш тільки! – зітхнув батько та й сплюнув з горя. На другий день Павлинка набралася мужності та й пішла до Нестора. Він схопив її, цілував палко, а Павлинка почала плакати. - Люба моя, що сталося? Чому плачеш, чому засмучена, мила моя лебідонька? - Свати приходили від Краснянського – Мишко та Сильвестр. Мати згоду дала, скоро весілля. - Не плач, люба, щось вигадаємо. Корчма збудована, буде дохід, буде на що жити нам з тобою. Приходь завтра ще, та не бійся, я нікому тебе не віддам. На другий день Павлинка зібралася знову до Нестора. Але мати знову її перехопила та змусила сидіти вдома, у своєї кімнаті. – Не треба засватаної дівчині бігати до хлопців! Й не виходь з хати. Не пущу тебе до твого Нестора. – мати грюкнула дверима. У вечорі до Павлинки прибігли подруги. Мати їх пустила, але наказала, щоб не довго сиділи. А Павлина з заплаканими очима сиділа біля вікна. - Павлинко, не засмучуйся, може це все й добре, що так – мовила Олена. - Ну, що ти таке кажеш! – крикнула їй Наталка. - Подруги, милі, йдіть до Нестора, скажіть йому, що мати мене нікуди не випускає. Що мені робити, не хочу я за того пана йти. Ліпше отруту випити, чим з нелюбим жити. - Ой, не кажи так – в один голос сказали подруги. - Я піду до Нестора твого та усе розповім – каже Олена. - Я теж – мовила Наталя. Наступного вечора подруги пішли до корчми шукати Нестора. Він стрів їх, та одразу спитав про Павлинку. Подруги голосно розповіли усе. Та на його біду сиділи там Мишко з Сильвестром й чули усю розмову. - Як це, друже, наречена нашого пана хоче крутити з іншим – Мишко зухвало мовив. - Треба йому показати, хто справжній господар Павлинки – відповів Сильвестр. Вранці пан Краснянський усе знав про Нестора, та наказав своїм прихвосням убрати його зі свого шляху – Павлина буде тільки моєю – кричав він та тупотів, до почервоніння. Вечір впав ясний, зірки сяють, та вирішив Нестор йти до своєї долі, до любої своєї. Але спіткала його зла доля. Підкараулили Нестора лиходії та й вбили хлопця. Не встиг він і побачити свою лебідоньку. Тільки ім’я її шепотів вмираючи. Вдень прибігли Оленка з Наталею до Павлинки та розказали, що Нестора було вбито, горе прийшло, сліз не оберешся. А Павлинка схопила оцю хустину, що любий їй подарував та й побігла до нього, в останній раз побачити, вже мертвого. Обійняла вона його, заливаючись слізьми, цілувала й казала – любий, тепер і я буду завжди з тобою, душа моя полетить до тебе милого, шукати на небі щастя. Помолилася,одягнула хустинку та й стрибнула у криниченьку. Стоїть собі «Павлинкіна криниченька» тепер та й в місячну ніч можна на воді побачити відображення Павлинки та Нестора.

ID: 533922
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.11.2014 13:22:23
© дата внесення змiн: 09.06.2015 16:13:45
автор: Ниро Вульф

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (652)
В тому числі авторами сайту (10) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Ника Зимняя, 01.11.2014 - 18:34
Замечательная проза, интересный сюжет, правда печальный, но в жизни так бывает. Понравилось.
 
Ниро Вульф відповів на коментар Ника Зимняя, 01.01.1970 - 03:00
Ника, спасибо! give_rose give_rose give_rose 16 16 16 friends friends friends
 
OlgaSydoruk, 01.11.2014 - 16:54
Интересно читать,понравилось! give_rose 16
 
Ниро Вульф відповів на коментар OlgaSydoruk, 01.01.1970 - 03:00
спасибо,Оля! smile smile smile give_rose give_rose give_rose 16 16 16
 
Олекса Удайко, 01.11.2014 - 15:51
wink дякую за лікбез... А ще була красунею, жінкою Маркевича, який зробив її щасливою та заодно писав оповідання для неї під її іменем, за що вона дуже кохала його!! tongue
 
Ниро Вульф відповів на коментар Олекса Удайко, 01.01.1970 - 03:00
ось це - велике кохання! 16 16 16 give_rose give_rose give_rose friends friends friends
 
Rekha, 01.11.2014 - 15:34
Мне понравилось)))
 
Ниро Вульф відповів на коментар Rekha, 01.01.1970 - 03:00
Леночка,спасибо! 16 16 16 give_rose give_rose give_rose
 
Олекса Удайко, 01.11.2014 - 15:30
Та Ви ж у нас МАрко Вовчок! tongue biggrin biggrin biggrin
 
Ниро Вульф відповів на коментар Олекса Удайко, 01.01.1970 - 03:00
О, пане Олексо, дякую! До речі, Марія Вілінська була російською дворянкою,але досконало вивчила українську мову, стале великою українською письменницею. give_rose give_rose give_rose 16 16 16
 
Rekha, 01.11.2014 - 15:21
Красивая история, хотя и... очень грустная! Не все истории любви так заканчиваются))) Да и... не должны, как по мне)))
flo26 osen1 flo32 19 flo32
 
Ниро Вульф відповів на коментар Rekha, 01.01.1970 - 03:00
"нет повести печальнее на свете,
чем повесть о Ромео и Джульетте..."
любовь, грусть,потеря - такое часто бывает!
Но пусть только на бумаге, в рассказах.Спасибо,Леночка, что прочитала! 16 16 16 give_rose give_rose give_rose
 
Олекса Удайко, 01.11.2014 - 15:10
tongue Так, гарна казочка... Майстерно написана... Даля буде, надіюсь! give_rose
 
Ниро Вульф відповів на коментар Олекса Удайко, 01.01.1970 - 03:00
дякую,пане Олексо! Так, буду намагатися ще щось таке писати give_rose give_rose give_rose
 
леся квіт, 01.11.2014 - 14:03
Гарна у Вас проза,чудовий сюжет 16 17 16
 
Ниро Вульф відповів на коментар леся квіт, 01.01.1970 - 03:00
Я рада, что понравилось. Люблю эту песню Зиброва, грустную, но она так душу трогает.Вот решила к песне написать рассказ.Думаю, получилось. give_rose give_rose give_rose 16 16 16 friends friends friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  пульт телевізора
Вячеслав Рындин: - клондайк микробов
Синонім до слова:  пристосуванець
Володимир Осінній: - Верхнього бранець
Синонім до слова:  пристосуванець
dashavsky: - Нахлібник. Ж...лиз.
Синонім до слова:  пристосуванець
Катерина Собова: - :12: Присмоктувач
Синонім до слова:  пристосуванець
Genyk: - Водяний
Синонім до слова:  пристосуванець
Orfey: - Человекохамелеонец
Знайти несловникові синоніми до слова:  пристосуванець
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Часовий,Караульний.Вартовий.
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Вертухай. Ангел. Зберігач.
Синонім до слова:  Охоронець
Svitlana_Belyakova: - вартовий
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - фіфтін
Синонім до слова:  Телепень
Стася Сум: - немудрик, тугохідько, габздамозг
Синонім до слова:  Охоронець
Стася Сум: - спикурИ габздАмені
Синонім до слова:  Ризик
Svitlana_Belyakova: - Передчуття різких змін
Синонім до слова:  Телепень
Майстер Слова: - Довбень
Синонім до слова:  Охоронець
Валентина Рубан: - :12: Прекрасно :flo12: :flo11: :flo12:
Синонім до слова:  Довкілля
Майстер Слова: - Не я
Синонім до слова:  Хліб
Майстер Слова: - Сухарь
Синонім до слова:  Охоронець
Майстер Слова: - Гвардієць
Синонім до слова:  Лавка
СОЛНЕЧНАЯ: - Твердосид
Синонім до слова:  пульт телевізора
СОЛНЕЧНАЯ: - кнопкоправ
Синонім до слова:  Вікно
СОЛНЕЧНАЯ: - Продувник,сонцесвіт
Синонім до слова:  Хліб
СОЛНЕЧНАЯ: - НасИтник,буханЕць
Синонім до слова:  Довкілля
СОЛНЕЧНАЯ: - землесвіт
Синонім до слова:  збагнути
СОЛНЕЧНАЯ: - дотелепать
Синонім до слова:  крісло
СОЛНЕЧНАЯ: - подпопник
Синонім до слова:  крісло
Genyk: - Задотримач
Синонім до слова:  Мереживо
Svitlana_Belyakova: - визерунок павутинка
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - конче дійшло
Синонім до слова:  Мереживо
ЮНата: - плетиво
Синонім до слова:  Довкілля
ЮНата: - виднокруг
Синонім до слова:  збагнути
ЮНата: - дотумкати
Синонім до слова:  Хліб
Genyk: - Головавсіх
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - Шампанзик
Синонім до слова:  збагнути
Genyk: - Потилицечух
Нові твори