Ах! Молодість! Кохання перший спів!
Волосся золоте, лазур ясних очей,
Міцні обійми, ніжні запахи ночей,
Несмілі перші пестощі без слів!
Тепер далеко радість юних днів,
Немає щирості, немає вже страстей,
Втікли всі весни в чорний зимовий борей
Моїх зажур, зневіри і жалів!
Тепер самотній я, самотній і хмурний,
Холодний, в розпачі, немовби пращур мій,
Мов бідний сирота без старшої сестри.
О жінко, для кохань гарячі почуття,
Спокійна, мрійна, дивних радощів дари,
Що в лоб цілує вас порою як дитя!
Paul Verlaine
Voeu
Ah ! les oaristys ! les premières maîtresses !
L'or des cheveux, l'azur des yeux, la fleur des chairs,
Et puis, parmi l'odeur des corps jeunes et chers,
La spontanéité craintive des caresses !
Sont-elles assez loin toutes ces allégresses
Et toutes ces candeurs ! Hélas ! toutes devers
Le printemps des regrets ont fui les noirs hivers
De mes ennuis, de mes dégoûts, de mes détresses !
Si que me voilà seul voilà à présent, morne et seul,
Morne et désespéré, plus glacé qu'un aïeul,
Et tel qu'un orphelin pauvre sans soeur aînée.
Ô la femme à l'amour câlin et réchauffant,
Douce, pensive et brune, et jamais étonnée,
Et qui parfois vous baise au front, comme un enfant !
ID:
533194
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 29.10.2014 01:19:22
© дата внесення змiн: 14.09.2017 00:12:10
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
