Не знаю, як мені без тебе в світі жить,
Але виходить так, що мушу це робити,
Аби продовжувалась світла тонка нить,
Аби були щасливі наші діти.
Щоби життя не перервало перебіг
Всього того, що має в часі відбуватись,
Шоб долі невідомий нам розбіг
Допомагав, як сталі, гартуватись
Від перепон, від негараздів всіх, утрат,
Від подолання перешкод, від розставання
Із тими, хто нам ліпший друг і брат,
Хоча життя приготувало роз’єднання.
Та й доля не спитала, що хочу,
Чого чекаю і на що я сподіваюсь,
Чим я живу і кого я люблю,
Що дарить радість і чому я посміхаюсь.
Та я повинна їй довіритися знов
І йти за нею, не зважаючи на втрати,
Знов сподіватися на щастя, на любов,
На світло в серці й на натхненності крилаті,
Що допоможуть пережити й перейти,
Перетерпіти, передумать, переждати.
І знову сенс і силу жити віднайти,
Радість й надію у майбутнєє плекати.
10.06.14р.
