3.
Ой, творив Бог Україну
та не стало неба.
"Дав я землі цій
і дерево плодовите,
і річок живлющих виток,
і зело з насіннєм,
і щасне імення –
тільки неба на неї не стачило."
Загородив Бог веселками
неба край
та й поклав дорогу в рай
чистим душам на проживаннє
грішникам на покаяннє.
А веселки горять-палають,
музикою тужною грають,
у вогні блискавиць попелом витлівають,
райську дорогу ламають.
Та зламалась дорога до веселого раю,
а Господь у високих чертогах
того не знає,
грішні душі карає,
чисті до себе прикликає.
І рече Бог:
"Создав я чоловіка
для краткого віка,
у свій образ сотворив його
на суходіл посадив його.
Не йдуть у сад небесний праведні душі –
не стало їх, видно, більше.
Се кінець небес і землі з усім воїнством,
се час розгортати великую книгу,
час докіньчити світ,
бо святих на землі вже ніт."
Кинув Господь оком на Вкраїну –
аж бачить, що міст небесний загинув.
Загородив тоді Біг
пеклом небесний поріг:
"Як на мене ці люди не зважають,
Вседержителя свого забувають –
хай буде над ними пекло замість неба,
хай буде земля ця місцем, де би
кара божа пробуває
сліпі душі карає
іншим людям в науку й покаяніє."
