|
У сімейства Їжакевичів сьогодні свято - День народження їжаченят Колі та його сестрички Полі. На гостину запрошені усі родичі Їжакевичів: бабусі, дідусі, тітоньки й дядечки, сестрички і братики, сусіди та друзі, і ще багато різних знайомих.
З самого ранку на подвір’ї лунав неймовірний галас. Татусь Їжак із старшенькими дітьми їжаченятами прикрашали подвір’я різнокольоровими кульками та паперовими гірляндами. Їжачки надували кульки, а ті часто вибухали, бо наколювалися на численні колючки, що стирчали зусібіч. Тому шуму було чимало. Мама з бабунею накривали стіл для великої родини. Гості ось-ось мали зійтися на гостину.
Треба сказати, що двійко іменинників, були страшними непосидами. Вони намагалися усім пригодитися, та найбільше, що їм удавалося, то активно заважати іншим. Найчастіше, їх відправляли з дрібними дорученнями. Чи принести щось, чи подати, чи поставити. А вони наввипередки поспішали виконати завдання. При цьому бігли, штовхаючи одне одного, тому усе падало у них із рук. Голосно грюкало, чи з дзенькотом розбивалося.
- Діти, ви переб’єте увесь посуд, - невдоволено зауважила мама Їжачиха.
- Прийдуть гості, то не матимуть де присісти, усе тут розгромите, - додавав строгим голосом татусь Їжак.
- Ні-ні, ми вже будемо дуже обережними та чемними, - обіцяли іменинники.
Та за короткий час знову летіли, мчали, перечіпалися й падали, і голосно сміялися. А батьки їх сьогодні не сварили, бо вони іменинники.
Невдовзі почали сходитися гості. Їжаченят ніби підмінили. Вони чемно поводилися, приймаючи вітання та подарунки, не забували дякувати. З гостями віталися, іграшками ділилися, а мама тільки задоволено посміхалася. Коли настав час виносити іменинний пиріг, тато постукав ножем по склянці з компотом. Усі відразу затихли, і тато промовив:
- Увага! А зараз привітання від найстаршого з нашого роду, дідуся Їжака Їжакевича.
Дідусь підвівся з-за столу, поправив на носі окуляри і сказав:
- Дорогі друзі, любі сусіди, і вся їжача родино. Сьогодні всі ми зібралися привітати наймолодших Їжакевичів із Днем народження. – А далі підняв лапу вгору й продовжив:
- Любі діти, бажаю вам найголовнішого в житті – здоров’я, кмітливості і доброти. Запам’ятайте мої слова, бо це найважливіше у житті. Якщо будете здоровими – будете щасливими. Будете кмітливими – завжди знайдете вихід з найскладнішої ситуації. А будете добрими – то будете завжди мати добрих друзів, що й вам даруватимуть добро. – За столом усі слухали мудрого дідуся, і погоджуючись кивали головами.
Далі знову заговорив татусь Їжак:
- А тепер, час святкового пирога. – Всі гості дружно заплескали в долоні, а мама Їжачиха винесла чималенького пирога, на якому горіли дві свічечки. Тато дав команду Колі і Полі:
- Нумо дорогенькі, дмухайте швиденько.
Діти набравши побільше повітря, разом дмухнули, й свічечки погасли. А мама порізала пиріг і почала всіх частувати.
Та яке ж свято без розваг? Тому татусь Їжак, після десерту, оголосив:
- А зараз час конкурсів та розваг.
Чого тут тільки не було: танці і співи, загадки і вірші, катання на човні лісовим озерцем, різні ігри та ще багато різних забав. Гості розбрелися садочком у пошуку розваг – кому які до вподоби. Татусь із сусідами та старшими їжаченятами подалися до озерця, й влаштували там змагання з плавання на човнах. Дівчатка спочатку танцювали і співали карооке, а далі пішли грати в класики, та скакалки. А найстарші дорослі про щось перемовлялися сидячи в плетених кріслах довкола стола. На столі були різні десерти та квітковий чай.
А що ж наші іменинники? Коля і Поля, були зайняті розпаковуванням подарунків, котрих було чимало. Подарували нашим близнятам різні іграшки та книжечки, конструктор та м’ячик, самокат та велосипед, та ще багато іншого добра. Більше всього Колі сподобався велосипед, а Полі – самокат. Вони вирішили випробувати їх на подвір’ї, бо в кімнаті місця було малувато. Коли вже у їжаченят стало непогано виходити, сталася неприємна пригода. Обоє, як завжди, почали змагатися наввипередки. Отож постановили: той вправніший, хто першим доїде до куща троянд.
На рахунок три розігналися й помчали. Їжачок Коля так захопився, що не зумів вчасно зупинитися, і на великій швидкості влетів прямо в трояндовий кущ.
- Ой! Мамочко! Боляче! – Заплакав малюк, і сльози градом покотилися з очей.
- Потерпи, Колю, зараз покличу на допомогу, - гукнула Поля, і побігла до дорослих.
День народження закінчився тим, що усі дружно рятували малого з халепи. Виймали трояндові колючки з-поміж їжакових голочок, що зовсім не легко було зробити. Викликали лікаря сову Соню, а вона дала заспокійливу пігулку та мазь, що швидко загоює подряпини. Гості розійшлися по домівках, а іменинники добре засвоїли урок:
«Завжди, друже, пам’ятай, обережно поспішай! І у будні, і у свята, треба мудро поспішати».
ID:
532519
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.10.2014 00:21:29
© дата внесення змiн: 26.10.2014 00:21:29
автор: Ніжність - Віталія Савченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую Оленочко, що читаєте. 
