За дев’ять днів осядеться земля,
Підуть дощі,
І недожаті в серпні
Зернові
Чорнітимуть,
Немов свищі на тілі.
Тут цього жовтня
Тільки вихідні,
Тут і любові не більш
Ніж на неділю.
Влітають птахи,
Наче рядові,
І ліхтарі немов
Поводирі,
Зими шинелей
Сірих патрулі
Так чи інакше
Однаково накриють
Твою любов.
Горбані-дзвонарі,
Мідних сердець
Кістляві лікарі,
У чорній рясі
Із шрамами на шиї.
За дев’ять днів осядеться земля,
Підуть дощі,
Темнішають смертей
Календарі,
І почергово затихатимуть
Траншеї.
Я забуватиму геть зовсім
Все її,
Не забуваючи
Найкращого
Про неї.