Як гарно квіти восени цвітуть!
Мов зблиснув промінь сонця у тумані!
Вони краплини радості несуть,
Радіють світлу – бо воно останнє…
Хоч бджоли вже до них не прилетять,
Й метелики барвисті не побачать,
Але вони, мов райдуги горять!
За них вночі холодні роси плачуть…
Вони не мріють дочекать весни,
Щасливі, що з морозом розминулись.
Як гарно квіти квітнуть восени! –
Неначе доля, врешті, усміхнулась!