Хочеш пройти? –
може й пройдеш...
Хочеш упасти –
впадеш!
Тільки піднятися
хто допоможе:
лисий професор,
ситий доцент? –
Той бюрократ,
той просто так
шкуру свою бере-же!
Краще вже йти
в пекло чи в рай –
сам вибирай!
Там, за стіною, музики,
вин і горілок ріка,
п’яна дівиця наголяка
брейк демонструє
верхній і нижній –
їй все пасує!
Падати з дзвоном,
падати з тріском –
раптом почує
хтось заграничний!
В мене платформа
а-політична!
Я хочу жити
без заграниці!
Впасти, піднятись –
чорт побери! –
З носом розбитим,
він заживе,
тільки й біди!
В милі мій кінь –
ним не скакати,
буду чекати
осінню літа,
влітку зими,
заново все
розпо-чинати!
…Крила рожеві
синього птаха,
шапка у мене,
як в Мономаха,
тільки без перлів
і діамантів –
словом, князівська
з зайця папаха.
Впасти – так впасти,
краще іти!
В пекло чи в рай –
сам вибирай!
Там, за спиною,
там, за стіною,
музика, брейк!..
З носом розбитим
йду я вперед,
може, в дорозі
з вітром в тривозі
все заживе,
все заросте!
Створено 4. 05. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 11
Тільки без орденів!
оце і не лишень. Вірш-кредо! 
