розчинятись в займеннику "ми" - не без солі на кінчиках нігтів
так торкається лезо ножиць заплутаних пасем волосся - із жалістю
я і досі веду нічні діалоги із тишею
бо ж тиша - вона завжди в онлайні..
не шукати причини у світлі що народжує відстань межи двома долонями -
чоловічою та жіночою
я прошу тебе прикладаючи до екрану подушечки пальців
і нехай супроти нас кілометри залізничних колій
я відчуваю
як по той бік екрану повільно серце стискається і розтискається..
холод жадібно кусає за губи і без того сухі та обвітрені
я малюю їх кольором крові - аби лишати цілунки бодай на дзеркалі
перед тим як обійняти м'яку і настільки ж байдужу подушку
замість тебе..
