Як перед сном дитина тихенько так лежить,
а мама їй казки розповідає.
Ось так і осінь в золоті дощів
цілує землю,ніжно обіймає.
Стомилася земля за цілий рік,
буяла зеленню,коріння напувала
всього живого,що на ній було.
Дерева щоб росли і квіти дивували.
І щоб колосся на полях дозріло,
щоб пташеня у небо полетіло.
Сади рясніли сливами,грушками.
Калина,виноград звисали китицями.
Щоб в царство квітів бджоли прилітали,
дощі щоб вчасно з неба випадали.
Щоб ріки бігли і не засихали,
гриби в лісах з-під листя виглядали.
І так втомилася земля,що засинає
і з вітром осінь їй казки читає.
І ковдрою із листя накриває,
з туманом білим подушки збиває.
І як дитина,що так любить казки
земля притихла і чекає ласки.
І колискову осінь їй співає,
земля-дитина тихо засинає.