UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ВІТРИЛА-КОНІ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Анно, рада Вам, вдячна за кожне слово і позитив...  
GreViZ, 25.09.2014 - 11:30
Гарно і цікаво метафорами у збалансованості жін.-чол. енергій передано думки, настрій, емоції напруженого моменту часу 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікаво Ви трактуєте, пане Вікторе, справді цікаво... дякую...... може тут ще й про реальність уяви і ілюзорність реальності - впевнена, Ви знаєте, про що я зараз оце 
gala.vita, 24.09.2014 - 23:48
 "скільки уяви-енергії! вітровійної синергії! рішучості-рвучкості, дії-надії… у квіточках лілових скільки рішучої сили – таки вітрила!" Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
там усе по серйозному - таки вітрила... якраз знімала їх із шнурка, коли вони себе вітрилами почували - довелося поборотися... і от ця енергія вітру, пійманого простинею і цей порив справді вітрильний - ніби "живу мрію" руки мої несподівано уміймали, змагаючись з вітром за свої простирадла... дякую Вам, Віточко... 
Наталя Данилюк, 24.09.2014 - 23:25
Після таких мінорних роздумів про смерть (це я їх так сприйняла, а Ви, знаю, ставитеся до цієї теми філософсько і виважено, в силу своєї життєвої мудрості) такі піднесення і окриленість! Хочеться зірватися з місця і летіти за Вашими вітрилами-простирадлами! Лише згадка про війну кидає печальну тінь на цей сонячний настрій... Чудово, одним словом!    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...коли простині (до речі, це слово подає академічний словник - те ж, що і простирадла... і я рада, бо у нас кажуть простинь, простині...))) - то коли простині відчувають себе парусами-вітрилами і поводяться відповідно, у вітряну погоду опинившись серед двору, забувають, що прищіпнуті до шнурка (як ми до Землі) - у цьому є таке щось - на нас схоже... ми ж теж часто літаємо в уяві своїй, ну чи інші які подвиги і чудеса творимо, забувши про прищіпки і шнурок... - а збоку либонь так само наміри наші і навіть вірИ наївно виглядають... ну, це як діти граються - уявляють себе героями, чи ще чимось, чим їм хотілось би бути, а насправді мама ними турбується - вмиває, годує і т.д....іти на війну - тут до того, що війна - це важка робота і потребує фізичної підготовки і сили, тому - подумки йти на війну можна, а щоб піти насправді, треба хоч би одишки позбутися - підготуватися елементарно... цей вірш - самоіронія моя... він веселий і трохи сумний водночас... важко чітко висловити про що я тут сказала, бо багато про що... як для себе... дякую Вам, Наталю, а там - там не про смерть... там момент, коли людина відчула, що вже щось втрачає - момент такий - кинутися вслід...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
