Ой горенько, горе
Босі ноги коле,
Ятрить зранену геть душу,
Трясе бідного, мов грушу.
Немов риба, мати в’ється,
Ну, а горе в вікно б’ється,
Суне в двері не питає,
Син із війська повертає.
Везуть його домовину,
За що, сину, любий сину?!
Горе лізе в нашу хату,
Як же йому дати раду?!
Шкірить зуби та регоче,
Того чути і не хоче,
Не чекали ж його тут,
Може його напав блуд.
Нехай йде в ліси дрімучі,
На Дніпрові круті кручі,
Хай минає кожну хату,
На тепло, любов багату.
Ох, ти ж горенько, ти горе,
Гірких сліз вже ціле море.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/812-oj-gorenko-gore.html
