Мітла
Біжать нестямно в безвість роки,
Летить шалено плиночас,
Лиш не міняються пороки -
Незмінний нелюд йде на нас.
Одні і ті ж хоругви-клики
Несуть роз’ярені орли,
Хочуть удертись у великі -
Криваві покидьки малі.
Грядуть нові царі, месії –
В серцях і в душах стара суть:
У них за пазухами змії,
Трутівку для людей несуть.
Валить орда, живе вбиває,
Вганяє світ в жаске буття,
Як та істота, що конає,
Приречена - без вороття…
В тартарі мруть зірки червоні,
Орли запарені в смолі,
Вмостився лисий біс на троні,
На вже розваленій землі…
Цей поступ можна зупинити,
Не зруйнувати ж все дотла…
Отямтесь буйні московіти –
Вас до труни мете мітла…
21 вересня 2014 року
Отямтесь 
Сильно!Так і є!
