Він мій поет, та я не його муза,
Для мене він нічого не писав.
Бо ми із ним, не більш, ніж просто друзі,
На нього я не маю жодних прав.
Чи знає він, скільки віршів про нього,
Старанно береже записник мій,
Може, йому, не варто знати цього.
Слова з вірша, не призведуть до дій.
Він саме той, на кого я чекала,
Таких на світі, більше не знайти.
Напевно, і подібних дуже мало.
Для мене він безгрішний і святий.
А мій поет, вдягається у чорне,
Моя любов - філософ і аскет,
Єдиний в цьому світі, неповторний,
У ньому стільки неземних прикмет.
Про нього варто написати книгу.
Можливо, я її ще напишу,
Та все ж, мені не розтопити кригу,
Холодне серце, не зігріть віршу.
Катерина Макарук
(bard_of_pain)
20.09.14.
