Вулиця темна. Ніч.
Тяжко поранений.
"Госпиталь где?" -
Він углиб, до ДК іде.
В клітці грудній
Витріпочує гранями
Яхонтовий додекаедр.
"Дом культуры."
Горлівка...
Леді русяву
Солдатові крики збудили.
Зблиснув нічник -
І рота роззявила
Голодна горлянка будівлі.
Перев'язка гаряча -
З-під клейкої брючини
Юшить червоний страх.
Раптом не по собІ стало,
Стало не зручно:
Вона -
Молода медсестра.
"Заходьте скоріш!
Я іздалеку
помітила Вас" -
Її оксамитовий голос
Збудив
Остовпілого воїна.
А в грудях пекельним котлом
Ще кипів,
Ще шкварчав Іловайськ!
"Спасибо Вам...
Ничего, что патроны с собой?"
"Ні...ні...Ви поранені!
Вам терміново...
Потрібно Вам кров зупинити!
Я чула, що Горлівка...
Замінована.
Я знаю -
Ви стріляли по них.
Лягайте хутчіш на каталку!". -
І стала над раною поратись,
Як над своєю дитиною.
"Как Вас зовут?"
"Мене - Наталка.
Я з Коростені.
А вас?" -
"С Луганска я...
Валентин."
Вона принесла бинти
І відерце
з водою,
Кульок препаратів.
"А нам говорили, что вы - бандеровцы,
Бандиты, злые пираты..."
Рана глибока,
Вам спокою треба,
Перев'язала...не рухайтесь...
"Как мне не двигаться?
Мы все ведь - отребье!
Сейчас там Иван
И Андрюха там,
Они убивают...
Наших -
УкрАинцев...
Что мне теперь - радоваться?!"
"Не ворушіться -
в мене серце крається..."
"...а мы посыпаем из "Градов" вас."
Вулиця темна. Ніч.
Додекаедр
В клітці грудній
Тріпотить у воїна .
Сниться йому:
Він в полон, до ДК іде -
Він
Обирає
ВОЛЮ!
