В хусточці , що вицвіла від часу,
Згорблена , тендітна і сумна,
Бабуся виглядає на дорогу,
Така безпомічна , старенька , ще й сама.
Вийшла вона знову з свої хати,
Щоб купити хліба і води,
Та непросто зараз їй старенькій
Дорогу в ріднім місті перейти.
Ноги вже не слухаються зовсім,
В очах сиво , наче у диму,
І стоїть старенька край дороги,
То ж кому довіритись , кому?
Старосте , чому ти безпощадна ,
Стоїть бабуся зовсім безпорадна ,
Благальним поглядом дивиться на всіх,
Щоб хтось їй руку дав , щоб допоміг.
Незчулася старенька , як під руку
ЇЇ узяв чорнявенький юнак.
-Давайте , я вас переведу бабусю,
Не стояти вам старенькій так.
У мене вдома теж стара бабуся,
Така маленька , квола , як і ви,
А я тут у "політтесі" вчуся,
Тож часом зможу вам допомогти.
І так вони здибались на дорозі,
Юнак бабусі руку подавав,
І старість їй здавалась не страшною,
Коли їй хтось ,хоч трохи помагав.
Неначе внука рідного стрічала,
А він бабусю щиро все вітав,
Та посміхався лагідно старенькій,
І теплим словом душу зігрівав.
Та якось зустріла хлопчину,
Йшов щасливий , диплом у руках ...
Щастя й долі йому побажала,
А сльози текли по щоках ...
ID:
524021
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.09.2014 14:43:46
© дата внесення змiн: 17.09.2014 14:43:46
автор: Калинонька
Вкажіть причину вашої скарги
|
