Літа ідуть , літа минають ,
Знов в вирій птахи відлітають ,
А там засніжилась зима ,
Вважай , що року вже нема.
На себе в дзеркало дивись ,
Ти зовсім інша , ніж колись ,
Лице у зморшках , сивина ,
Звідкіль взялася вже вона?
Душевні болі й каяття,
у вирі подій усе життя ,
Вічний неспокій і тривоги ,
Наші життєвії дороги.