скільки б разів ми не ступати на биті дороги,
скільки б разів не йшли по не вірним стежкам -
ми всеодно не навчимось берегти і цінувати того,
що досвід був і пора б вже скористатися нам.
ми завжди віримо, що слова людини є правдиві,
ми звикли довіряти кожному і кожній в світі цім людині,
ми віримо, що говорячи комусь - це залишиться між нами,
а не буде знати весь світ, і не тільки світ
буде знати І Крістіна, і Ваня, І саня..
брехня.
твоя брехня.
її брехня ..
настільки надоїла,
що просто не має змісту спілкуватись із такою хорошою людиною.
якби у мене була можливість
я б якось витерла усе із твоєї голови -
можливо, завдяки цьому я б краще зараз жила.
хоча, хто зна
хто зна
як б жилось мені на цій землі, коли про мене менше знали.
пфф
та що там знали ?
взагалі б не знали.
обіцяє, говорить і дзвонить .
я скажу тобі, що сьогодні прийду
для чого ти мене так підносиш ?
для чого я мушу не спати всі ночі , чекаючи не знати що, чого
чекаючи, що колись ти додержеш слово і прийдеш
але натомість я прокидаюсяз зранку, беру телефона і не бачу дзвінка від свого ,
ні не мого,
просто від нього
життя- якась така фігова штука
сьогодні ти щаслива, миєш з милом руки, одягаєш сукню і намисто
а завтра..
а завтра тобі навіть важко встати із м*якого ліжка
реально,
як чудово
так чудово знати,
що скоро
зовсім скоро прийде час вмирати
