Мы чужие, далёкие, разные –
Две стихии: воды и огня!
Отчего же слова Ваши праздные
Задевают и ранят меня?
Вы другими всегда увлекаетесь,
Я – с другим и приду, и уйду…
Почему же тогда получается,
Что как будто, невольно Вас жду?
Вы садитесь с усталой небрежностью,
Почему-то, от всех в стороне…
Отчего же щемящею нежностью
Отзывается что- то во мне?
Интересна загадка мне эта:
Что такое влечёт меня к Вам?
Интеллект или сердце поэта,
Или жалость к больным старикам?
Может быть, Вы с тоской неприятною
Наблюдаете тоже за мной?
Я кажусь Вам не очень понятною,
И капризной, и резкой, и злой.
Никогда ничего там не свяжется,
Где амбиций царит торжество…
Только время от времени скажется
Наших душ непростое родство!
2012
думаю, що в кожного є така незрозуміла "рідня "....У мене -так точно!
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно, Любо, є у багатьох...Все, про що ми пишемо, є у інших, тільки ми оспівуємо це кожен по-своєму. Тому і цікаво, сподіваюсь.
Дякую за відгук!З повагою
Душевиворітно, Нілочко... Такі відчуття буди, напевно, у кожної з нас хоча б раз у житті... Буває, що, начебто зовсім різні люди,и відчувають що їх пов'язує щось зовсім невловиме для загалу, що відчувають лише вони самі... Так я Вас зрозуміла, мила Нілочко?..
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Любонько! Саме така суть цього вірша.
Приємно, коли тебе так добре розуміють...
Щиро дякую за коментар!