1.1.
Спочатку було Слово.
І Слово було – Україна.
Це Слово завжди у Господа
й не сходить із уст Його.
На всі часи і на всі покоління:
Слава Україні!
З нами Бог!
1.2.
В моєму серці рвана рана,
бо все життя тепер – війна.
Це одКРОВення Іоана
із уст Господніх долина…
Він знову хрест візьме на плечі,
піде під кулі і вогні…
Упало сонце – голова Предтечі.
Що завтра випаде мені?
1.3.
Поранене небо.
Ніде сонцю упасти.
Слово в горлі-окопі – стріляє у смерть.
2014-й рік Христових стрАстей.
Всі годинники переведено на Тепер.
1.4.
Ті, що впали під Крутами
встають за Донецьк.
Виринають вогні з Холодного Яру.
А заклятому ворогу прийде кінець,
окупанта чекає Божая кара!
1.5.
Вірші прошиті кулями
знову ідуть у бій.
Ворогу очі муляли.
Переродились в тобі.
Бути поетом-воїном –
місія не з легких.
Честі ти удостоєний –
Україну вести у віки.
1.6.
Свої серця надією кріпіть,
не дозволяйте Звіру вбити віру.
Голгота часу. Стації століть.
Любов здолає цей кремлівський вірус.
1.7.
Це одкровення чи безумство? –
гуде у грудях й голові –
чи невгамовне вогнедумство,
що переброджене в крові?
Та знов я, Словом одержимий,
пишу цим Голосом в мені:
Сьогодні ти мій хрест нестимеш,
щоб дати опір Сатані!
Бо ти – народ, який обрав Я
для боротьби із підлим злом,
щоб Мій Закон скарав двоглав’я,
і щоб у мирі все жило.
2.1.
я – слуга Творця Всемогутнього
недостойний цих слів
народжений щоб сказати:
Радуйся, Україно!
Господь з тобою!
Благословенна будь у віках,
бо ти народила синів
землеспасителів,
які подолають зло
жертвуючи своїм життям
заради Великодня,
заради тебе й народу.
Істинно кажу: буде МИр!
2.2.
Тіло Її – земля.
Кров Її – в жилах синів –
проливається для
воскресіння убитих днів.
Не водиця – пролита кров.
Хоч здається не раз – дарма.
З неба вимолимо покров.
І під Сонцем загине тьма.
Буде час в благодатнім вогні,
бо молитва народ спасе,
будуть вже не сумні пісні...
Віра й воля понад усе!
2.3.
Бачу:
------
Небо стало землею,
земля знебесніла.
Йдуть по ґрунті громи,
а в небі росТУТь могили...!!!
Україна воскресла! УКРАЇНА ВОСКРЕСЛА!
...
Після жаху війни – БЛАГОСЛОВЕННЯ МИРУ.
2.4.
Немає неба... лиш земля
по-вінця замінована.
Вогненний град. Смертепетля.
Любов моБІЛ(Ь)ізована.
А на обстріляних хрестах
спасителі розіпнуті.
Чи четвертовано Христа,
чи світ волів осліпнути?
Немає неба, бо воно
свяТИМИ розікрадене.
Та ллється кров, немов вино
нових небес із ЛАДАну.
У мирі МИРУ серце днесь
у цьому Дні грядущому.
Нас береже Отець-Творець –
Начало всьому сущому.
2.5.
Ні, то не я пишу ці вірші,
бо право авторське в Творця.
Диктуй, Всевишній, болю більше,
який очищує серця.
Тебе хай чують в кожнім слові,
а я лише Твій грішний раб.
Хай Євангеліє Любові
тече судинами пера,
і гріє душі сонце миру.
Хай воля твориться Твоя.
Несе нам Слово СИЛУ й ВІРУ
і перемогу у боях.
...
далі буде
(стежте)
...
*Теоп - поеТ (паліндром)
Сашкові Букатюку
Як трепетно є читати Євангеліє від Теопа…
Бо Тео – це Бог, а літера «П» – то явно про поезію…
«Але трактувати мене Богом – завелика честь», –
Скромно скажеш ти… Хоча однозначно погодишся, –
Щоб вдихнути життя у слово, надважливо бути Творцем…
Бо я знаю, як ти молитовно благословляєш кожну літеру,
Що вилітає з-під твого пера, мов ангел…
Бо я чую у кожнім слові стук твого серця,
Що день і ніч пильнує про істину,
Бо з твоїх к[о>ротких рядків
Промовляє до мене «Вірую» всієї України…
Дякую, що не дозволяєш забути:
то є дуже важне –
не боятися чути в собі те, що від Отця…
А завтра буде важче, і післязавтра, мабуть, тоже...але неодмінно прийде день, коли сонце буде не падати за омиті кров`ю землі, а мило заходити за обрії українського Донбасу. В цьому, напевно, і буде лежати суть новітнього євангелія
Олександр Букатюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, до того йде... суть розп'яття -- через біль і терпіння до любові і миру
