Чекай мене, чекай, я повернуся,
Тебе і сина міцно обійму,
По полю рідному тихесенько пройдуся,
Країну вільною, я з гордістю назву.
Кохай мене, так, як колись кохала,
Нехай у ці страшні, суворі дні,
Із ніжністю в очах ти віддавала,
Всього мене, цій проклятій війні.
Молись за мене, як молилась мати,
Щоб повернув мене, у Господа, проси,
А я молитви в небо буду посилати,
Щоб допоміг те найцінніше зберегти.
Щоб допоміг пройти нестерпне пекло,
Щоб як найдовше мати прожила,
Щоб ріс мій син у світі, де безпечно,
Щоб Україна вільною була.
І, якщо хмари в небі стануть чорні.
Холодний дощ на землю упаде,
Сльози в очах бринітимуть солоні,
І ця війна мене не поверне.
Ти пам’ятай, як завжди пам’ятала,
Мій світлий образ в серці збережи,
Згадай ріднесенька, для чого віддавала,
Щоб в Україні не було війни.
