РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ
(Поетом бути,-- не завжди…
Громадянином мусиш бути.)
В історії на випадковості не густо,
Бо ми не здатні пояснити все….
Лишень по часі станемо розумні,
І кожен бачить – рішення просте!
Народ скоріш всього пасивний,
Не може жити без князів і королів.
Хоч ноша ця, звичайно, непосильна,
Та вирватись із пастки не зумів.
Недосконалий муж не може керувати.
І помиляється він безліч раз.
Помилки потрясають всю державу,
Вогонь натхнення змізернів, погас.
І ось, на трон продерся геній,
Цілком непоказний герой.
Він помахом руки змітає покоління,
На всю планету наведе терор….
Філософи мовчать у замішанні.
Всі домисли, теорії їх рівно на нулю.
Рать царедворців занята грабунком –
Забувши совість, мат готують королю!
Якби не втратили розважність,
Без упереджень був би хоч один…
Щоб нагадати від пророка Слово Боже:
«На лихо запанує над сусідом чоловік»
Проблема ця не у одній державі –
Весь світ тим лихоманить і тремтить.
Тут гордість верх бере і сила….
А розум – ледь жевріє, міцно спить.
Коли царі підуть у небуття
І кожен буде дбати про державу,
По всій землі настане мир,
В одній сім'ї всі заживуть на славу.
Еклезіаста 8:9 «…Весь час людина
панує над людиною їй на шкоду».
