Я йшла до тебе тисячу віків...
Повільно : крок вперед, а два назад.
Летіла, оминувши сто дворів
У твій тернистий, недоступний сад.
На тьмяний вогник похапцем пливла,
Щоразу в хвилях гублячи його.
Я так втомилась в пошуках тепла,
Бажаючи взаємності всього.
Я йшла до тебе, мабуть, все життя,
Щоб щастя наше так і не знайти.
І не знайти в минуле вороття...
Чи далі йти? Чи варто далі йти?
29.07.2014
Йти далі не оглядаючись треба обв"язково, пам"ятати біль, що нанесли і ніколи не допускати, щоб хтось знову його спричинив. У цьому світі виживають сильні духом...
Просто Тетяночка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згодна, іти далі треба обов'язково, от тільки питання, чи варто стукати в ті ж самі двері, коли там не відчиняють...
Зрікатися чогось завжди не легко, особливо надії... Дякую за відповідь.
