Гірський Ті́кич,
як доля людська́ –
викрута́систа, різнопли́нна ріка…
усьо́го на половину
молодша Землі – планети…
де ти?
за якими порогами – ми?..
запрудами-греблями,
хвилями…
гарячі серпневі дні
на дво-мілья́рдно-рі́чному камені
засмагла моя рука
гріється, як трав`яна жабка,
сито-лискучо-м`яка…
лежить засмагла моя рука –
ліниво недба́ла:
доло-ня –
лицем до каменя,
теплом до тепла:
півстоліття і два мільярди...
бархатисто грудний і об`ємно гортанний говір води –
два мільяр-ди!..
неосяжна уяві абстракція
водопа-ди…
повільний плин – стрімка течія:
два мільяр-ди років,
безтурботна і молода,
співає протерозойським гранітам –
вода
на первозда́нно теплому камені
приємно дрімати мені:
долонею вниз –
ледарює на сонці засмагла моя рука:
павутинка…
пір`їнка…
травинка…
неіснуюча рисочка…
лапка –
тінь!.. од лапки метели-ка…
Тікич Гірський –
земної вічності Течія…
Зороастрового Коня
завивисто-плинна грива
непомітна
у Часово́му Просторі – я,
але помітно
ЗАРАЗ –
жива і красива…
12.08.2014
давно не читала вашої поезії, вже й забула, яка вона тепла і світла) гарно)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, пані Ірино, якось так виникла "пауза" між нас... усе занадто змінилося у світі нашому, тому либонь... але я справді радію Вам і тому Вашому зауваженню, що навіть попри забуття - відчуття Ваші на моїй сторінці найкращі - тепла і світла відчуття... у тому несподівана втіха для мене.. дякую Вам!
Добре, що зазирнула до Вас на сторінку, бо у стрічці не побачила сьогодні цього вірша...
долонею вниз –
ледарює на сонці засмагла моя рука:
павутинка…
пір`їнка…
травинка…
неіснуюча рисочка…
лапка –
тінь!.. од лапки метели-ка…- Жива краплина в океані світу - непомітна, але така неповторна... Гарно про вічне і нетлінне, про велич в безмежному і в малому, про непорушний взаємозв'язок людини із Всесвітом! І фото прекрасне, це з натури?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Наталю... і фотка з натури (тільки не моя, з інету - більш-менш передає тінь од враження)і відчуття-думки з натури - класно там...
Земного часу правічна течія і ми - малесенька краплинка...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і от я спробувала уявити собі оті 2 мільярди обертів планети - туманна виходить картинка у відповідь на такий "запит"... схоже, на такі масштаби уява наша не розрахована - вийшло так, що 2 мільярди років - зрозуміло, а от щоб відчулося якось, намалювалося, конкретизувалося - то ні... ну, може я не довго на тому уявлянні увагу зосереджувала... виявилося, що така часова відстань - майже нічого не означає, окрім "чистого знання" - знаю, розумію, але НЕ відчуваю... отакий експеримент вийшов...
дякую Вам, саме так - правічна течія і ми - мить... але в середині нашої миті час плине за іншими законами - повільніше, либонь... щоб встигли хоч би роззирнутися, поки "живі і красиві"
Жива краплина в океані світу - непомітна, але така неповторна... Гарно про вічне і нетлінне, про велич в безмежному і в малому, про непорушний взаємозв'язок людини із Всесвітом! 
І фото прекрасне, це з натури? 
отакий експеримент вийшов...
