Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Кузя Пруткова: Понять кого-то - ВІРШ

logo
Кузя Пруткова: Понять кого-то - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 21
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Понять кого-то

Понять кого-то

Первая моя поездка в «бандеровский» край. Отец (он геолог) с сотрудниками едут изучать трассу для прокладки чего-то ну очень секретного от Борислава до Турки. Нам с сестрой по двенадцать. 

Удивительное дело – горы! Издали похожи на застывшие морские волны, а ближе кажется, это звери спрятались под землёй, вот сейчас они разогнут лапы и поднимутся над горизонтом – синие, огромные, сильные… А потом мы с отцом уже топаем по крутым склонам, а по дороге где-то внизу тащится ГАЗик. Далеко впереди или позади -  редко-редко рядом – вот так же топают по трассе с теодолитами и мерными рейками два геодезиста и местные рабочие.

Прикарпатье - самая яркая страница маминого детства. Её осторожные рассказы похожи на сказку – прекрасную, волшебную и жуткую… Но даже яркие мамины рассказы забываются, потому что земля идёт прямо на небо, и реки разливаются не весной, а среди лета, а лето гонится по пятам за нами – вверх, вверх, туда, где ждут нас не синие  холмы, распаханные у подножий, а настоящие дикие горы…

- Говорите только по-украински!  - напоминает папа. – русский язык здесь знают только мужчины – те, кто служил в армии. Украинский понимают все, но и это – не их язык, потому что их язык – диалект. Когда местные жители говорят на своём диалекте, я их совершенно не понимаю. 

Мой папа не понимает местных?! Он, знающий татарский, туркменский, армянский, азербайджанский? Удивительно! 

Неправда. Понимает. Но об этом – чуть позже.

Дорога поперёк склона, луга с белыми и розовыми ромашками, ели над лугами. Впереди, где-то рядом – село. Отец устал, ему приходится бурить вручную скважины специальным буром, мы старательно подливаем воду из большой канистры – её мы с сестрой носим по очереди и набираем из встречных ручейков.

Навстречу нам – женщина.
- Слава Йсу! – вежливо здоровается с нами.
- Добрий день! – вежливо отвечаем мы с сестрой. Отец раздосадованно вздыхает. 

- Ну вот, теперь в этом селе я рабочих не найму! Придётся до следующего села самому бурить, - укоряет нас. – Нет бы ответить: «Вовіки слава!». Летом в рабочие идут только старшеклассники, остальные сено косят, а кто же отпустит сына – одного! – где-то за селом работать с безбожниками?! Вот вспомните, как бабушка ругается? – «креста на тебе нет!». 

Мы с сестрой озадаченно молчим.

…Реки вброд, ливни, смытые мосты, земляника на склонах, ельники – маленькие, игрушечные ёлочки и огромные деревья с алыми молодыми шишками, молодые ребята-рабочие – белозубые, высокие, разговаривающие то быстро-быстро, то прямо-таки выпевающие фразы, вертикальные – на высоких дрынах – стожки, жёлто-чёрная огненная саламандра в траве, рыбка-форель в мелком ручейке под буками, сёла, сёла, опять реки, карпатские сосны с длиннющими густыми иглами, пастухи с длинными палками, выпевающие своим овечкам трели почти по-птичьи…

И вот уже отошла земляника даже на самых высоких холмах, впереди – горы ещё выше (но нас туда не возьмут), прошёл сезон паводков, и местные копают картошку. Здесь её немного – почти вся земля – крутая, каменистая, узкие речные террасы размываются ливнями, но местами огородики почти как под Киевом – только маленькие.

Все мужчины – на сенокосах. На огородах – глинистых, мокрых - женщины. Мы идём прямо по огородам и по-партизански скрываем, под что же такое таинственное проводим изыскания (хотя сами уже догадались). 

- Не хвилюйтеся, пізньої осені викопають канаву і зразу засиплять, - успокаивает отец селян.

- Бабусю, що ж Ви самі копаєте? Хіба немає кому? – неожиданно окликает он пожилую женщину метрах в ста от нас.
- Та ж, синочку, онука саме зараз у армію забрали, - разгибая спину, с готовностью отвечает та. И сразу видно, как приятно ей вспомнить внука!

Мы с сестрой потрясены: эта женщина не показалась нам ни особенно старой, ни особенно усталой – как же отец различил её среди многих и многих таких же селянок, мимо которых мы шли день за днём? Как понял, что именно она нуждается в сочувствии? Как, не услышав от неё ни слова, сам нашёл для неё нужные слова? Этот вопрос долго-долго занимал меня – пожалуй, занимает и сейчас.

…Когда отец умер, нам ещё несколько лет со всего Союза от незнакомых людей шли письма – от тех, кто помнил о нём.

ID:  516940
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.08.2014 12:27:49
© дата внесення змiн: 19.12.2014 18:24:46
автор: Кузя Пруткова

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Вікторія Т.
Прочитаний усіма відвідувачами (718)
В тому числі авторами сайту (24) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

12 friends 16
Если добрая душа, она всегда найдёт общий язык - независимо от национальности.
 
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
16 16
 
Леонід Ісаков, 13.08.2014 - 19:05
Гуцули, а я зрозумів що мова йде про них, це прості, дуже приємні в спілкуванні, доброзичливі та дуже трудолюбиві люди. Як Ваш батько. Всі москальскі теревені про них це брехня. Не сприймаю вислови "бандерівці", "бендерівський край" і т.п., бо такий вислів повинен розглядатися тільки в історичному плані і нести інформацію про борців за вільну Україну, якими ці люди були. Люди своєї епохи. А ми теперішні українці, люди вже своєї епохи і знову настав час боротьби за Україну. Я бував часто в Карпатах по роботі (також геолог), з своїм російським другом, який завсім не говорив по українски, але відношення до нього (доброзичливої і доброї людини) було прекрасне. Не в мові і національності проблема.
Прекрасний художній твір 34
16 23 friends
 
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, не в мові і не у національності, хоча дехто зараз це втовкмачує заради політичних інересів, а у деяких- це пережиток давньовіччя. Але ж є і ми - ті, хто не ведеться на посилання Жиріновського і Фаріон різних рівнів. Ми є! friends
 
Ігор Рубцов, 13.08.2014 - 16:10
Карпати - найбільш реальний регіон, де найлегше знайти житло і жити серед тих добрих людей собі на радість. Одна проблема - роботи у них немає. А ми не навчені длубатися на тих городах, куди воду треба підняти на руках, та й жити так, як вони змалечку живуть, чи змогли би? Край і прекрасний, і тяжкий водночас. Найкращий для туриста, для підприємця, мабуть, тільки не для місцевих. Але так кортить, так вже кортить податися звідси, з Донецька світ за очі. Все тут до війни було з того, чого всі прагнуть: робота, житло, друзі і інше. Душа мучилася. Тепер ще нестерпніше.
 
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко буває знайти місце для душі, але не неможливо. Часи неймовірно складі, і жителям сходу - набагато важчі за інших, але будь-які скалдні часи змінюются кращими - аби протриматися до них. Ніхто не обіцяв нам, що ми будемо щасливими, не написано це було гарантійним листом при народженні - але прагнемо і часом досягаємо. Зрозуміла раптом, що не знаю, як перекладається українською слово "уныние" - але може, це добре? Може, це якраз - натяк? wink
 
12 12 Человеческая доброта, чуткость, коммуникабельность ценятся всеми, не зависимо от национальности.
Часто бывала в командировках в "бандеровских" краях. В группе только я владела украинским, но отношение ко всем было одинаково доброжелательным. flo05
 
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вы правы, Светлана. Национальный признак разделяет нас только тогда, когда мы сами этого хотим. friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: