Нарешті літній дощ так щедро напоїв,
Потріскану від спеки, грішну землю,
Що навіть тиха річка вийшла з берегів -
Бурхливі хвилі омивають греблю…
Вирує річка і клекоче під мостом,
І хутко перестрибує каміння,
Веселка коромислом, в небі над селом,
Висить разом із сонячним промінням…
Блищать на травах і листочках дощові
Краплини рясно, чисті й кришталеві,
І зникли хмари на небесній площині,
Полотна голубіють перкалеві…
Приємна свіжість, мов китайський ніжний шовк,
Гаряче тіло дотиком лоскоче,
За обрієм сердито гримнув і замовк,
Заснув відгомін грому неохоче…
...Он настроение прекрасное всем подарил...Забрал с собою все тревоги,..Озоном свежим душу напоил,..И счастье ей пообещал,..которое еще быть может... С уважением!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за поетичний експромт
Спеціально у віршах використовую три крапки, щоб читачі осмислювали написане і при бажанні щось своє додавали
Приємна свіжість, мов китайський ніжний шовк,
Гаряче тіло дотиком лоскоче,
Дуже гарно. Дуже гарний вірш.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо я ВАМ іще не розповідала, що поставила ліжко на кухні вздовж вікна, тому мене прохолода вночі справді лоскоче і доступ повітря до тіла - вільний
А Ваш майстерний пензлик уже тут як тут... Малює без відпочинку усе довкола і так гарно, так реально, наче я там, поруч з Вами, пані Олю...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я так радію, що дійсно серце, аж вистрибує
Ніч була така приємна, прохолодна, що я дуже рано прокинулася - виспалася...
Кілька днів нічого писати не могла, а тут тільки очі відкрила і рядочки самі народилися
Навіть пташечка у лісі затьохкала - теж радіє!
Кажуть, що і сьогодні нас дощ потішить