Прогіркла полинами Україна
Вже її ріки кров’ю стали.
Зібралась відлітати журавлина,
Та як в біді лишати матінку, не знали.
Обшарпану,розтерзану катами
Не бачивши ні весни ,ані літа.
Вже осінь заглядає за хатами,
Вона все губить й губить свої діти.
А журавлі не хочуть відлітати,
Бо їх пташине серце плаче гірко…
- Ми з матінкою будем помирати,
- Як Бог поможе,вистоїмо гідно!
06.08.2014р.
Підтримуючи вас і ваш чудовий вірш, я підтримую і нашу Україну, і наших чарівних птахів, і тих, хто стоїть за неньку сьогодні на війні. Сьогодні серце кожного справжнього українця переповнено саме цією любовю, але аж ніяк не ненавистю. Дякую вам за вірш щиро!
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Аліночко,що в мене зявилася ще одна поетична подруга
Дякую Вам Ларочко,за спорідненість думок 
