Тобі байдуже на думку змарнілого соціуму, на оцінку свого таланту, зовнішності чи норм поведінки, наплювати на толерантність, ввічливість чи будь-які інші правила. Мене завжди надихали люди з такими манерами: зухвалі, нахабні вуличні хулігани, які шукають в житті родзинку, розмальовують людей з чорно-білих ляльок на кольорових мультиплікаційних героїв. Твоє життя – це фестиваль Open air, де вічно лунає електронна музика, всі галасують, співають, танцюють, немов божевільні, шалені й п’яні студенти.
Ти – майстер показувати фокуси із почуттями бідолашних дівиць, і я потрапила на приватний сеанс арт-хаусного кіно. Знаєш, любий, заради тебе я ладна зіграти будь-яку роль, будь то розпусна дівиця із П'ятої авеню у Нью-Йорку чи героїня другого плану в малобюджетному фільмі. За свою чудесну майстерність я безперечно отримаю нагороду, і це не «Оскар», а твоя увага.
Для мене ти – притулок, де я ховаюсь від нав’язливих людей, які давлять на самооцінку, намагаються різати без ножа, морально вбивають та оживляють, аби поглумитися знову.
Ти – шанс не припиняти мріяти, жити наче в казці, де ти мій чарівний принц, який завжди підтримує моє дихання, вселяє надію на ще один день, на ще одну осінь.
Знаєш, у цьому творі забагато «ТИ», так само, як у моєму житті…
