інфіковані сонцем люди,
на далекому Острові Правди.
час там не діє згубно,
сонце в мені назавжди.
я знову туди вертаю,
і погляд світлий та чистий.
знаю чи може не знаю,
любов то річ особиста.
пробач, якщо я зламаю,
віру в "твою" людину.
руки до неба здіймаю,
сонце для всіх єдине.
відчуй його своїм серцем,
як не було б банально.
в моїй понятійній системі,
все не так ідеально.
вірити в людство - страшно,
та страшніше себе закрити.
здається, що все це невчасно,
та годі у дзвони бити.
ми всі народжені вільними,
у світі чужих кордонів.
і мої черевики запилені,
чекають нових перонів.