О, где ж ты мир мой вдохновенья!?
Я без тебя, как без дождя,
как жизнь без оплодотворенья;
Земля без Солнца и огня.
Зажги меня искрой и силой,
водою напитай живой;
такой желанной, и родимой;
завесу тайны приоткрой.
И устремляясь душою к свету
я в небо птицею взлечу,
чтоб разглядеть мою планету;
упасть звездой в неё хочу.
О, где ж ты час мой вдохновенья!?
я без тебя, как без дождя,
как тот пророк без откровенья;
народ без воли и вождя.
Согрей мне душу жгучим чувством;
любви, смирения, добра.
Впусти меня в твой мир искусства,
в котором нет и тени зла.
О, где ж ты миг мой вдохновенья!?
Я без тебя, как без огня!
Мир возрождай стихотворенья
и не покинь, прошу, меня.
О, весь час шукаємо й чекаємо натхнення! Прекрасно!
CONSTANTINOPOLIS відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо один із моїх не дуже вдалих творів, але як ще я міг би відтворити стан мого настрою. Доречи, він був мною написан у минулому році, десь загубився, я його знайшов учора у моїх численних блокнотах...
Дякую вам за черговий гарний відгук, і на останнє, на життєвому шляху зустрічаються різні люди і добрі і злі, які відповідно вчиняють з людиною ті чи інші вчинки і я вірю від того як людина пройде цей іспит на витривалість і гідність буде залежить і його доля.
Он там,где муза дремлет,..спит,.. а может с вдохновением уже собралась и летит...Окно пошире открывай,..в объятия свои лови,..держи покрепче,..и не вздумай отпустить...
CONSTANTINOPOLIS відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00