Так темно було у кімнаті
хоч за вікном сміявся день.
Чомусь він не зайшов до хати
це пам"ятаю дотепер.
Все навкруги цвіло,дзвеніло,
сміялись діти у дворі.
Та не один промінчик сонця
не дарував тепла мені.
На підвіконні повмирали квіти-
вони без світла в хаті не живуть.
І стебла їх засохли і зів"яли.
Життя хто може квітам повернуть?
І тільки в вазі на столі
троянди жовті та червоні
припали пилом-не живі,
тому, що квіти паперові.
Роки пройшли.Я зрозуміла
завжди в житті буває так
коли чужа тобі людина
один з тобою ділить дах.
І серце плаче від жалю
за квітами на підвіконні,
бо так не хочеться йому
стоять у вазі без любові.