Це просто біль… від того… що зима
Накриє снігом найцінніші квіти…
Це просто біль… від того… що нема
Шляхів простих… а ми – лиш тільки діти…
А ми з тобою – просто два світи…
Ще простягаєм так невміло руки…
Ще мої груди нині пестиш ти…
Та понад нами вже кружляють КРУКИ…
Це просто біль від того… що тепла
Нестерпно мало у твоєму… досить…
А чи від того… що моя весна
Не переможе цю багряну ОСІНЬ…
Це просто біль від того… що світи
Непройдені… непрощені… невмиті…
А ще від того… що твої вітри
Зметуть стежки над прірвою у житі…
Це просто біль від того… що світи
Летять собі… а ми такі безсилі…
Та все ще… незбагненно молоді…
Нестерпно юні… і до сліз красиві…
Це просто біль… від того… що нема…
І знаю я… ніколи вже не буде…
Нестерпний біль… від того… що ЗИМА…
А ми з тобою – лиш… звичайні люди…
……і…..не спинити………………………….
……і……не перейти……………………………
…….летять……………Світи…………………..
Сьогодні прочитав три Ваших вірші і знаєте у Васє свій власний почерк у техніці, у суті та змісті робіт, що є не схожий на інші . А ця робота мені дуже припала до душі
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це не просто відкрити душу, це охопити своєю душею всіх хто до Вас озирнувся. Така Щирість! все по справжньму.
Навіщо Вам над прірвою стежки?
Заплющіть очі і вперед на крилах!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
жаль за тими стежками все-одно залишиться...як вінок на дорогій могилі...бо ті стежки-наші.....Дякую,Стасе
як правило на картинки не звертаю особливої уваги. а тут звернув. звернув після прочитання і відчув, що читаючи вірш, його супроводжувала, залишаючись не поміченою, гра на скрипці... щемний вірш
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві,Олександре...світи...які летять від нас з шаленою швидкістю...супроводжує така прекрасна...і сумна гра на скрипці