Дякую, Києве мій золотоверхий
За те, що в тебе таке чуйне серце,
За те, що об’єднав усіх в одну родину –
Борців за європейську Україну
В своєму серці!
Ти нам допомагав стояти прямо,
І барикади звів біля «Динамо»,
Ти зігрівав нас кавою та чаєм з бутербродом,
Бо всі кияни, як завжди, з народом,
Тим більш – на герці!
Ми встояли в пекельній боротьбі,
Сушили мокрий одяг на собі,
Старі й малі кияни, бурмочучи прокляття,
Несли каміння й шини для багаття...
Аж руки здерті!
Пролита кров Небесних Вояків,
Немов жертовна дань старих волхвів,
Враз окропила пагорби і вулиці столиці,
Людей і їхні душі, мов із криці...
Немає смерті!
Низький уклін полеглим у боях,
Киянам всім, що побороли страх,
І прийняли, як рідних, у себе патріотів,
Синів і дочок від усіх народів
В своєму серці!
