Озеро Забуття (З "Пісень для подруг і про них")
Нам весна колись усміхалася,
Та зосталася лиш печаль.
Що гадалося, те не сталося,
Не судилося нам, на жаль.
Не судилося разом плавати
У бурхливих хвилях життя,
А судилось нарізно плакати
Та й на озері Забуття
А вода озерна студена –
Не перебрести босоніж,
І про тебе згадка для мене -
Як у серденьку гострий ніж...
В дощовім далекому вересні
Розійшлися наші сліди.
На забутім долею березі
Залишилась я назавжди.
Відцвіла любов наша вишнею
І немає їй вороття,
Лиш озвусь до тебе я піснею
Через озеро Забуття.
А вода озерна студена –
Не перебрести босоніж,
І для тебе згадка про мене -
Як у серденьку гострий ніж...
Це співає під власний акомпанімент пані Світлана Гричко, автор музики, членкиня Ліги українських композиторів
З прозорим сумом та щемом, а ще так красиво розповіли Ви нам про цей острів Забуття...Мені таке подобається...В - обране!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну от бачите, і у мене буває сумненьке, правда, тільки у циклі "Пісні для подруг і про них". А картинку цю, а також - до "Купальської ночі" мені подарувала Наталочка-kulbabka, така мила-добра-щедра!
Пісня! Мелодійна, лагідна! Вибачте, Тетяна, та я видалила Ваш коментар під своїм віршем, але це випадково: ще не знаю, куди на цьому сайті можна натискати, а куди ні , вже і відповідь написала і... пролетіла , може підкажете мені, як правильно оцінювати вірші,та з іншими правила сайту ознайомите ?
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оленко, Ви мені у пошту напишіть, що Вас цікавить, пані Зануда щось порадить! Клікніть там вгорі ліворуч НАПИСАТИ ЛИСТ (над кнопкою "вихід"), зразу введіть мій нік, він простий Лавинюкова Тетяна. Ну і щось напишіть.