" О, Господи, спаси моє дитя!" -
ридала мати в напівтемній хаті -
" Спини літ кулі, що чатує на життя,
не дай упасти міні чи гранаті.
Росплав багнети жаром блискавиць,
щоби синочку не протяли груди,
спаси від ран, Всевишній, і в"язниць,
каліцтво відверни й хвороби згубні."
Єдиний син, надія і любов,
її кровинка зараз в самім пеклі,
бо ворог знов границю перейшов,
стріля, вбива й радіє кожній смерті.
Проник фашист підступний в рідний край,
загарбав Крим, Донбас тероризує,
то сину з побратимами нехай
Господь поможе вигнать банду злую.
"Великий Боже, дякую Тобі
за ту сміливість, що Ти дав дитині,
не дай мені зів"яти у журбі,
не дай моїй загинуть Батьківщині!"
В цій Молитві вмістилось все сьогодення України, об'єднуючи його скорботню, розпачливу і водночас духовну і глибоко суспільну складові. Так із населення виростає народ. Я за те, щоб на першій сторінці сайту був розміщений цей Ваш вірш.
...ЗА ту сміливість,що ти дав дитині ... звідки вони взяли ту сміливість,наші діти ?Тільки з Божого помислу ,Він не хоче бачити їх рабами.Сильний вірш!!!
Дай Боже сили матерям і синам 
