Він пішов за тобою в твій край без дверей і без ві́кон,
Залишаючи осторонь щастя здобутий трофей.
І хоч важко побачити в то́бі було Еврідіку,
У коханні своєму поводився він як Орфей.
Пробачав він усе, мов терпінням запасся з Афона;
І тобі, мов Психеї, він радий дарити був світ.
Але ти на три чверті гуляла, немов Персефона,
А у кра́ю твоєму він морок ковтав як Аїд.
І він згадував щастя колишнє, що вже стало міфом,
Відкриваючи межі його лиш на тлі сновидінь... .
Тож буває так, друзі, що котимо камінь Сізіфа,
А в засліпленні навіть не бачим його ми падінь.
Боже мій, де мої 25?!
Олеже! Перш за все, вітаю Вас з такою солідною датою – перша четвертина століття!
А Ви вже чимало встигли. І вірші пишете гарні.
Сьогоднішній – особливо, просто, БРАВО!!! Мудрий вірш, а переплетіння з міфологією робить його глибоким і образним.
Дуже сподобався, беру в обране!
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!!! Це велика честь для поета, коли його маленька творчість знаходить одобрення! А коли вона підкріпляються особливістю, аналізом - це вдвічі приємніше!!!
Дуже дякую за гарні коментарі, невимовно приємне привітання і радісні візити!!!
Навзаєм бажаю всього найкращого
Аплодую! Як ж Ви міфологію влучно застосували! І цим самим значно розширили текст, при цьому структурно залишивши лише три катрени. Круто, мудро, це шедевр. Браво!
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Щось під час написання пригадувався Пушкін з його постійним зверненням до грецьких богів, та в сучасних умовах вже ті образи і рідше застосовується, і потребують обережності. Якось так зауважилось, що при розтягненні трискладового рядка він може містити багато змісту.
Дякую за гарний коментар!!!