Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Променистий менестрель: Серця із криці - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Владимир Зозуля, 11.06.2014 - 15:16
прекрасно написано, особенно начало и конец, средний столбик послабее немного. но впечатление в целом
Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А в Одессе живёт мой сослуживец Букалав Виктор...Раньше он с Титиевским кажись Вадиком жили у оперного театра. Потом Титиевский уехал в Нью-Йорк жить. А Витя проработал долго таксистом - (у него и отец был водителем и он сам любил автомобили и знал энциклопедически всё о всех марках с начала их рождения) хотя они вместе до армии закончили нефтяной техникум... И живёт Виктор Владимирович теперь в новом микрорайоне. Я у него был дома в году где-то 1989. У него, как и у меня жена из Крыма,Где мы служили в одной вч - зовут Лида. Встретишь передавай привет - ему близко к 70 годам... с 1944г. рождения: адрес - ул академика Вильямса, дом75, кв.102 Скайп или телефон раздобудь, пожалуйста... Заранее благодарен. Спасибо, Владимир, что заглянул в мою "обитель"... Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано за сердечний коментар.Любив бувати в Києві. Завжди ходив при такій нагоді в Печерську Лавру... Чудове місто, не перелічити, які б місця сфотографувати на память... Живуть там і однокашники по інституту. Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Завжди радий Вам.Спасибі на доброму слові. Треба пережити і це. Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння, пане Шоне.Радий від спілкування крізь інформаційний простір. З повагою потискаю Вашу натруджену руку. Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Ніро.Непрості часи - багато хто і з числа розумників плутаються щодо них... Та нам в них жити, а декому випало і вмирати, на превеликий жаль... Хто ж думав... Більшість, в тому числі і ті, кому думати - професія, часто "розумні заднім числом"... Так і живем - як прийдеться. |
|
|