У пам'ять солдатів, які загинули в бою під Волновахою
Ніколи в Петрика не буде тата,
Бо й Петрика не буде на землі.
На Сході вбили юного солдата.
Заледве двадцять, а уже в труні.
Два кадри із життя, коротка стрічка.
Дитинство, юність і уже - кінець.
Не він тепер посватає Марічку,
Йому ж судився з терену вінець.
Два кадри із життя і титри, титри...
У пояс трави, він малий біжить.
Забіг у юність, далі - чорні титри...
Ну, як же так, йому б ще жить і жить.
Останній кадр, весна і квіти,
Сумні такі, заплетені в вінки.
І музика, як схлип, так плачуть діти,
Так плачуть ненароджені сини.
... І все, екран зчорнів, як доля,
Розстріляна із "братньої" руки.
Солдат поліг за правду і за волю,
Бо з діда-прадіда вкраїнці - не раби.
Ніколи в Петрика не буде тата,
Бо Петрика не буде на землі.
Закрились сині очі, як блавати,
Як води Світязя красиві та одні.
Оксана Максимишин-Корабель,
4 червня 2014 р.
Цей вірш міг би прикрасити Монумент слави полеглих героїв...
А може останнє слово "одні" замінити на "сумні". Якщо я порушую правила доброго тону, то дуже прошу вибачення.
ОксМаксКорабель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за коментар. Одначе слово сумні вже було вжито. А одні, мала на увазі, що кожна людина на землі одна і неповторна.
Сильно, і щемно, і вірно. За правду і волю своєї країни, як справжні герої вони залишаться в памяті народу на віки. А про продажних манкуртів ніхто вже й через рік не згадає. Схоже, на Донбасі є ще ті, котрим і за президента-злодія спасибі, і захисники країни для них "каратели". Думаю, що таких Бог покарає, якщо вже не покарав, бо так зраджувати Україну - що рідну матір зраджувати. Таким нема України, нема народу, нема прощі. Якби у них була б хоч крапля совісті, то поїхали б в свою любиму Росію і там би щасливо жили, як роблять порядні люди. А вони сюди Росію хочуть- здати, продати, профукати все, нічого святого крім тридцяти серебряників... Спасибі Вам за щирий і патріотичний вірш! Слава Україні!
ОксМаксКорабель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Миколо. Подивіться, ота нечисть під псевдо скіф, що меле. Що наші солдати, які на своїй землі захищають народ - це карателі. А ота свора зайд, злодіїв і нападників - це хто, визволителі? Людині плюй в очі, а вона обітреться і скаже : божа роса.Але для них це норма - обікрасти, сплюндрувати, принизити інші народи. Але на українцях їм увірветься.